«Корупційні правопорушення», «корупція» – ці явища, та пов’язані із ними події в час сьогодення заполонили майже 40 відсотків ефіру засобів масової інформації. Мабуть жоден громадянин України не може похвалитися тим, що ніколи не згадував цього поняття та не скаржився на прояви цього явища у нашому суспільстві. І нібито складається картинка, яка у незалежного спостерігача викликає враження того, що кожен політичний діяч чи то співробітник правоохоронного органу боряться із цим явищем протягом всього часу своєї діяльності. Незважаючи на це, постає питання : чого ж ця боротьба не дає настільки вагомих результатів, які б зменшили прояви «корупції» у нашому суспільстві?
Дуже часто можна зустріти публікації, де активно звинувачують суддів, які нібито виправдовують корупціонерів або ж проявляють лояльне відношення під час обрання запобіжних заходів. Але ніхто не замислюється на тим, чому ж приймаються такі рішення, та чи не прихована ця проблема за невдалими спробами працівників правоохоронних органів видати бажане за дійсне, та виключно переслідуючи нікому невідомі цілі лише створити враження вчинення корупційних злочинів комусь «неугодними» особами. Мабуть саме в зв’язку із цим більшість дій обвинувачених, які кваліфікуються як корупційні правопорушення при направленні обвинувальних актів до суду , врешті решт в кращому випадку перекваліфіковуються на інші злочини, не по’вязані із корупцією, або ж взагалі відносно особи виноситься виправдувальний вирок.
Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)
Тому, можна сміливо стверджувати, що при професійній роботі адвоката та встановленню під час судового розгляду всіх обставин, які вказують на невинуватість осіб, у суддів не залишається іншого виходу, крім винесення виправдувальних вироків.
Боротьба з корупцією – ще більш вигідне заняття, ніж сама корупція (авт. невідомий).
P.s. Адвокати АО «Діксі Лекс» за невеликий проміжок часу отримали ряд позитивних рішень для клієнтів у кримінальних провадженнях щодо корупційних проявів, результатом чого є звільнення осіб від відбування покарання з випробуванням, що на теперішній час є рідше винятком, аніж правилом. (Саме так! ).
або електронна адреса – info@dixilex.com
З повагою, команда «DIXI LEX»