Особливості стягнення плати за транспортування і зберігання на штрафмайданчику тимчасово затриманого автомобіля

Особливості стягнення плати за транспортування і зберігання на штрафмайданчику тимчасово затриманого автомобіля

“Про особливості стягнення плати за транспортування і зберігання на штрафмайданчику тимчасово затриманого автомобіля”, – ексклюзивно для видавництва “Юридична практика” розповів адвокат DixiLex Олександр БОЙКО

Кожна дорожньо-­транспортна пригода (ДТП), де є потерпілі особи, в більшості випадків призводить до затримання (вилучення) транспортного засобу та поміщення його на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Якщо говорити про кримінальні провадження, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом ДТП, то, насамперед, необхідно зазначити, що відповідно до вимог статті 98 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України транспортні засоби, що зазнали пошкоджень унаслідок ДТП, можуть бути речовими доказами, оскільки на них залишаються певні сліди вчинення кримінального правопорушення (подряпини лакофарбового покриття, деформації кузова автомобіля, плями бруду тощо).

 

Тимчасово вилучити

Як правило, автомобіль після ДТП вилучається слідчим під час проведення огляду місця події, це зазначається у відповідному протоколі та складається акт огляду й тимчасового затримання транспортного засобу, який обов’язково підписують слідчий, поняті та водій, що доправлятиме автомобіль на штрафмайданчик.

Відповідно до положень статті 167 КПК України вилучений автомобіль набуває статусу тимчасово вилученого майна, що полягає в позбавлені особи можливості володіти, користуватися та розпоряджатися автомобілем до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Цей захід забезпечення кримінального провадження є логічним, оскільки в таких справах без дослідження пошкоджень на транспортному засобі судовим експертом не обійтися. Тобто вилучення пошкодженого автомобіля відбувається з метою збереження його в незмінному стані для проведення низки експертних досліджень.

Надалі слідчий приймає процесуальне рішення у формі постанови про визнання вилученого автомобіля речовим доказом у кримінальному провадженні, визначивши місцем його зберігання територію штрафмайданчика, на який було доправлено транспортний засіб.

Водночас статтею 169 КПК України окреслено випадки, коли тимчасово вилучене майно має бути повернуто особі, в якої його було вилучено.

У першому випадку вилучений транспортний засіб може бути повернуто особі за постановою прокурора, якщо він визнає це вилучення безпідставним. Але одразу слід зауважити, що такий розвиток подій малоймовірний, оскільки на автомобілі зазвичай наявні пошкодження — сліди ДТП, а тому він підпадає під ознаки речового доказу й у слідчого є законні підстави для його вилучення.

У другому випадку вилучений транспортний засіб може бути повернуто особі за ухвалою слідчого судді в разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна. Так, статтею 174 КПК України встановлено обов’язок слідчого, прокурора звернутися до слідчого судді місцевого суду з клопотанням про накладення арешту на вилучений автомобіль не пізніше від наступного робочого дня, і пропуск процесуального строку спричиняє негайне повернення вилученого автомобіля власнику. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя може відмовити слідчому, прокурору в задоволенні клопотання, внаслідок чого автомобіль також має бути негайно повернуто власникові.

У третьому випадку закон передбачає звернення власника до суду з клопотанням про скасування раніше накладеного арешту на транспортний засіб. У такому разі особі необхідно довести, що попередній арешт накладено незаконно або в ньому нема більше потреби, і лише тоді слідчий суддя може ухвалити рішення про скасування арешту та повернення автомобіля.

Указаний випадок є найбільш поширеним у практиці, оскільки після проведення певних слідчих дій та експертних досліджень щодо вилученого транспортного засобу потреба в подальшому утриманні автомобіля на штрафмайданчику автоматично зникає.

 

Повернути вилучене

Після отримання ухвали слідчого судді про зняття арешту з транспортного засобу особа, як правило, звертається до керівника штрафмайданчика з вимогою повернути автомобіль, оскільки за відсутності відповідного судового рішення власника не може бути позбавлено права користуватися та розпоряджатися майном. Але зазвичай особі відмовляють у повернені автомобіля у зв’язку з відсутністю оплати послуг зі зберігання транспортного засобу. Іноді набігають суми до 20 тисяч гривень, що є надто великою платою для більшості громадян, враховуючи потенційні витрати на ремонт пошкодженого автомобіля. Обурення власників автомобілів у таких випадках є цілком виправданим, адже в частині кримінальних проваджень за результатами проведеного досудового розслідування приймається рішення про його закриття у зв’язку з відсутністю в діях водія ознак кримінального правопорушення.

Необхідність платити за зберігання транспортних засобів керівники штрафмайданчиків обґрунтовують дією спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України (МВС), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мі­некономрозвитку) та Міністерства фінансів України (Мінфін) № 967/1218/869 від 10 жовтня 2013 року, яким затверджено розміри плати за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках) відповідно до пункту 13 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 17 грудня 2008 року (Порядок).

Згідно з пунктом 13 вказаного Порядку за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС та Мінекономрозвитку розмірі за погодженням із Мінфіном. Однак таке трактування законодавства помилкове, і стягнення зазначеної плати на підставі постанови слідчого про визнання автомобіля речовим доказом є неправомірним, а вимога керівників штрафмайданчиків сплатити кошти відповідно до вказаного вище наказу та відмова в поверненні транспортного засобу має ознаки кримінально караного діяння.

Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання розроблено та затверджено згідно зі статтею 265Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка регулює порядок тимчасового затримання транспортних засобів у разі вчинення водієм адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано порядок тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення розшуку транспортного засобу боржника.

 

Протиправні вимоги

Таким чином, плата за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках не може застосовуватися до відносин, які виникають у сфері кримінального процесуального законодавства.

За змістом статті 100 КПК України зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104. Пунктом 20 цього порядку передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Водночас у пункті 32 згаданого порядку зазначається, що фінансування витрат, пов’язаних зі зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється з коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, в складі якого функціонує слідчий підрозділ, що здійснив пересилання речових доказів або їх передання на
зберігання.

Незаконність дій керівників штрафмайданчиків та відсутність правових підстав для справляння плати за зберігання і транспортування автомобіля в разі визнання його речовим доказом у кримінальному провадженні було неодноразово підтверджено в рішеннях судів різних рівнів, наприклад у рішенні Господарського суду Рівненської області від 4 лютого 2016 року
у справі № 918/17/16.

 

Джерело:

Юридична практика № 43-44 (1244-1245)  від 02.11.2021 https://pravo.ua/articles/oplata-za-statusom/