Саме до такого висновку прийшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час вирішення адміністративного позову водія до інспектора патрульної поліції у справі № 953/17324/20.
Щодня на дорогах України трапляються порушення водіями Правил дорожнього руху і, якщо раніше водію було простіше сплатити штраф аніж вступати в безглузду полеміку та конфлікт з патрульною поліцією, доводячи свою невинуватість, то посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху з 17 березня 2021 року змусило водіїв активніше відстоювати свої права, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
У справах, які віднесено до компетенції Національної поліції та які відповідають вимогам ч. 4 ст. 258 КУпАП, інспектор патрульної поліції має право винести постанову у справі про адміністративне правопорушення з порушення ПДР на місці його вчинення.
Як вказує практика, при розгляді справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, поліцейські не дотримуються приписів статті 268 КУпАП, яка містить гарантовані законом права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а самеправо: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Статтею 280 КУпАП на посадову особу, уповноважену на розгляд справи про адміністративне правопорушення, покладено обов`язок з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, не зважаючи на приписи закону, розгляд справ про адміністративні правопорушення даної категорії інспекторами патрульної поліції проводиться з грубими порушеннями вимог законодавства та зводиться, як правило, до винесення постанови про вчинення адміністративного правопорушення та вручення її водієві під розпис. При цьому пояснення водія до уваги не беруться та до матеріалів справи не долучаються, докази вчинення правопорушення для ознайомлення не надаються, а про можливість реалізації права на отримання правової допомоги годі й казати.
Врешті-решт національні суди поступово стають на бік водіїв при розгляді адміністративних позовів до інспекторів патрульної поліції про накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафів. Аналіз судової практики свідчить, що однією із основних підстав для скасування рішення про накладення штрафу є ігнорування поліцейськими клопотань про надання можливості скористатися правовою допомогою адвоката. В судових рішеннях зазначається, що право на правову допомогу, яке гарантоване ст. 59 Конституції України, є непорушним та не може бути обмежене. Отримавши таке клопотання інспектор зобов’язаний надати водієві можливість реалізувати своє право і відмова в реалізації цього права може бути самостійною підставою для скасування штрафу.
Слід зазначити, що таке рішення не є революційним, оскільки аналогічна позиція Верховного Суду була викладена в рішенні від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а, де зазначено, що порушення права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності на отримання правової допомоги, призвело до порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення і є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.